Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Статистика

                                           ІСТОРІЯ МАСАЖУ

 

        Ще в далекій давнині масаж був відомий як лікувальний засіб. Масаж застосовували первісні люди. Очевидно, поглажування, розтирання, разминання хворого місця спочатку було чисто інстинктивним. Його робили на самих ранніх етапах розвитку народної медицини. - Установлено, що багато століть назад масаж застосовували як лікувальний засіб народи, що живуть на островах Тихого океану.

 Цікава історія виникнення слова "масаж". Так, одні автори вважають, що відбулося від арабського "mass" або "masch" - "ніжно надавлювати, стосуватися", інші - від грецького "masso" - "стискати руками", треті - від латинського "massa" - "прилипання до пальців".

 Із самих древніх часів масаж був частиною лікарського мистецтва. Прийоми масажу першими описали індійці й китайці.

 У Китаї застосовувати масаж сталі в третім тисячоріччі до нашої ери. Там його використовували для лікування ревматичних болів, вивихів, зняття утоми, спазм м'язів та ін. При цьому, роблячи масаж, китайці розтирали руками все тіло, здавлюючи ніжно м'яза й роблячи особливі посмикування в зчленуваннях. При посмикуванні був чутний тріск.

 В одному з медичних трактатів Древньої Індії, відомому за назвою "Аюрведи", докладно описані прийоми масажу, застосовувані індійцями при різних захворюваннях.

 При цьому відбувалося розминання всього тіла - з верхніх кінцівок до стоп. Індійці першими з'єднали парові лазні з масажем. При масажі в лазні на розпечені залізні плити лили деяка кількість води, що, випаровуючись, проникала в шкіру кожного знаходящогося в приміщенні. Коли тіло людини досить воложилося, масуючого розтягували на підлозі, і двоє слуг, по одному з кожної сторони, з різною силою стискали розслаблені м'язи конечностей, а потім масажували живіт і груди. Після цієї людини перевертали й робили масаж на задній поверхні тіла.

 Як в Індії, так і в Китаї масаж виконувався священнослужителями. Крім того, у цих країнах були створені школи, у яких навчали прийомам масажу.

 У Древньому Китаї були закладені джерела профілактичної медицини. Там практично у всіх провінціях були створені лікарсько-гімнастичні школи, у яких займалися підготовкою лікарів, у досконалості володівши прийомами масажу й лікувальної гімнастики.

 Робили примітивний масаж і в країнах Америки й Африки. Тубільці при багатьох хворобах застосовували найпростіші масажні прийоми.

 Застосовувався масаж і в Древньому Єгипті, Абіссінії, Лівії, Нубії. Він був відомий у цих країнах ще за 12 століть до н.е. У Єгипті масаж сполучили із впливом лазні. З лазні ніхто не виходив, не піддавшись масажу. Розігріту людину розтирали, розтягували, м'яли, давили на всілякі лади руками різні частини тіла. Масажували всі суглоби. Спочатку масажували людини попереду, а потім позаду й з боків. Окремо масажували руки: їх згинали, розтягували різні суглоби всієї руки, потім кожного пальця окремо , потім переходили на передпліччя, плече, груди, спину, згинаючи їх у різні сторони. Крім згинання, розтягання й масажу суглобів, застосовували розминання і розтирання всіх інших м'язів.

 Судячи із зображень, що збереглись на древніх барельєфах і на деяких єгипетських папірусах, можна зробити висновок про те, що асирійці, перси, єгиптяни не тільки були знайомі з масажем, але й застосовували його з лікувальною метою. Так, при розкопках могили єгипетського полководця був виявлений папірус із зображенням основних прийомів масажу: поглажування ікроніжного м'яза, розтирання стопи, поколачування м'язів спини й сідничних м'язів.

 З Єгипту масаж одержав широке поширення в Древній Греції, де в сполученні з гімнастикою зайняв важливе місце в мистецтві лікування хвороб. Масаж уважався одним з основних елементів грецької медицини. Його з було обов'язковим.

 

            В "Одиссеї" Гомера розповідається про те, як Цирцея в лазні вмощувала Одиссея маслами й розтирала його мазями, а жінки розминали тіла воїнів перед боями. На стародавньому барельєфі, що зображує Одиссея, показані прийоми масажу, застосовувані стародавніми греками. Такі відомі грецькі лікарі, як Геродикос, Гіппократ і інші, у своїх працях також докладно описували багато прийомів масажу. Масаж у ті часи використовувався з гігієнічною й лікувальною цілями (при захворюваннях суглобів і вивихах).

 Гіппократ ( 459-377 гг. до н.е. ) досвідченим шляхом перевірив всі теоретичні положення про масаж. У своїх працях він писав: "...зчленування може бути стисливо й розслаблене масажем. Тертя викликає стягування або розслаблення тканин, веде до схуднення або повноти, сухе й часте тертя стягає, а м'яке, ніжне й помірне утовщає тканини".

 У часи імператора Юліана масаж був також широко розповсюджений. Масаж у Древній Греції проводився в лазнях у сполученні з тілесними вправами активного або пасивного характеру, натиранням маслами й мазями.

 У Древній Греції надавали масажу велике значення й уважали, що його потрібно застосовувати не тільки в медицині, але й у побуті й спорті, впроваджували його в школі й армії. Там існували спеціальні салони по догляду за шкірою з і рук, у яких проводилися гігієнічний і косметичний масажі.

 У Древньому Римі, як у свій час у Китаї й Індії, були відкриті школи масажу. Їх заснували грецькі лікарі - Асклепиад і його вчені. Асклепиад ділив масаж на сухий і з маслами, сильний і слабкий, короткочасний і тривалий; Цельс рекомендував розтирання для видалення відкладень і набряків; знаменитий Гален установив дев'ять видів масажу й описав їхню методику.

 У римських лазнях (термах) широко застосовувався масаж - там були кімнати, спеціально призначені для масажу. У них раби розминали й розтирали тіла що купаються. Перед масажем римляни проробляли ряд гімнастичних вправ. Після цього все тіло масажувалося й натиралося маслами. Завдяки римлянам масаж став частиною системи військового й фізичного виховання.

 За свідченням Плутарха, великий полководець Рима Гай Юлій Цезар постійно користувався масажем, використовуючи для цього спеціально навчених рабів - масажистів.

 Східна медицина досягла найбільшого розквіту в X- XІ вв. У цей час багато уваги приділялося розробці нових методів лікування й попередження різних захворювань. У відомих працях Авиценни "Канон лікарської науки" і "Книга зцілення" дані рекомендації, що стосуються гігієни тіла, використання з лікувальною метою мінеральної води, докладне опис прийомів масажу.

 Дуже широко лазні й масаж застосовувалися в Туреччині й Персії. Школа східного масажу відрізнялася від школи Древньої Греції й Рима. Відмінність полягала в тому, що турки масажували подібно єгиптянам і африканцям: розтирали й давили пальцями, перетирали тканини. Масаж робився в лазнях в окремій сухій і нагрітій кімнаті. Фахівці східного масажу працювали руками й ногами, приділяючи основну увагу розтиранням і рухам у суглобах.

 У Древній Русі застосовувалися процедури, що гартують, і масаж. До них ставилися поколачування, розтирання віником, активні рухи. У древніх слов'ян ця форма масажу називалася "хвощеням", вона була описана в літописах.

 Слов'яни при ревматичних болях і при травмах розтирали суглоби й розминали м'язи й інші частини тіла. Вони при цьому втирали різні мазі, приготовлені на основі різних трав і корінь. Вимившись, вони з у сильно нагріту парову кімнату, і там банщик хльостав їхнім березовим віником, попередньо розпаренним у гарячій воді, потім розтирав їх, потім окутував по черзі декількома цебрами теплою й холодною водою все тіло з голови до ніг. Сильне хльостання віником можна представити не чим іншим, як енергійним розтиранням. Крім того, віником проводилося скобленя й розтирання всього тіла зверху долілиць. Такий подвійний прийом забезпечує загартовування, збуджує шкіру й охороняє від захворювання при зануренні в сніг або крижану воду після лазні.

 У той час, коли на Сході процвітала наука, у Європі практично не застосовувалися масаж і фізичні вправи. У цей час на Заході панувало середньовіччя, панували влада церкви і її догми. Ідеї вмертвіння плоті й аскетизму не могли сприяти розширеному приміненню масажу. Масаж проводився різними шарлатанами, у той час як учені займалися алхімією, пошуками філософського каменю, марили еліксиром життя.

 Лише в епоху Відродження виник інтерес до гімнастики й масажу. Це відбулося в XІ-XV вв. після появи робіт з анатомії Монди ДЕ Сиучи. Європейські лікарі почали аналізувати й розвивати праці лікарів Древньої Греції й Древнього Рима. Став виникати деякий інтерес до лікувальної гімнастики й масажу. Були написані книги про лазні й тілесні вправи стародавніх греків і римлян.

 Розвитку медичної науки в епоху Відродження сприяли бельгійський анатом Андреас Везалий ( 1514-1564 гг.) і англійський лікар Вільям Гарвей ( 1578-1657 гг.). Андреас Везалий по праву вважається творцем анатомії як науки, оскільки він одним з перших описав багато органів людини. Гарвей вніс величезний вклад у фізіологію, відкривши й описавши систему кровообігу. Знаменитий Меркулиус зібрав всю літературу того часу по масажі й гімнастиці й написав відомий твір "Мистецтво гімнастики", у якому описані три види розтирання: слабке, сильне й середнє. Крім того, автор постачив своє видання ілюстраціями й докладними методичними вказівками. Після публікації трактату Джованни Борелли "Рух тварин" масаж став розвиватися швидкими темпами. У ньому Борелли показує фізіологічний шлях вивчення руху. Фуллер у книзі "Медична гімнастика" намагався пояснити процес дії масажу на організм людини фізіологічними процесами.

 В 1771 р. Андре опублікував двотомник по ортопедії, де докладно розповів про масаж. Німецький учений Гофман написав об'ємну працю, що складається з дев'яти томів: "Радикальна вказівка, як людина повинен надходити, щоб уникнути ранньої смерті й усіляких хвороб". У цьому творі Гофман широко пропагує масаж, рекомендує користуватися прийомами розтирання.

 В 1780 р. з'явився твір знаменитого французького клініциста Клемана Жозефа Тиссо "Медична й хірургічна гімнастика". У цій роботі він наводить численні дані про те, наскільки ефективним виявлявся масаж, застосовуваний у гімнастиці й хірургії. Він писав, що "рух може часто замінити різні ліки, але жодне ліки не замінять рух". Найдійовішим прийомом масажу він уважав розтирання, рекомендуючи два способи: сухе й вологе. При цьому докладно описував методику проведення прийомів: "Якщо щоранку , лежачи в постелі на спині й піднявши небагато зігнуті в колінах ноги, розтирати собі шлунок і живіт шматком фланелі, те цим збільшується перистальтичного руху у всіх кишках черевної порожнини... Якщо труть все тіло, то сприяють випару й кровообігу. Древні, які знали всю вигоду розтирання, уживали його не тільки як лікарський засіб, але воно було, так сказати, їхнім повсякденним засобом для збереження здоров'я".

 Методичне обґрунтування лікувального масажу дав засновник "шведської" системи гімнастики  Генріх Линг ( 1776-1839 гг.). Пропагувати масаж він став після того, як сам переконався в його ефективності. Одержавши в бої поранення плечового суглоба, що ускладнилося порушенням рухливості руки, Линг зайнявся фехтуванням і почав постійно застосовувати масаж. Через якийсь час функції руки практично відновилися. Натхненний ставшимся з ним, Линг став розробляти методи гімнастики й масажу.

 Після численних досліджень він опублікував наукову працю "Загальні основи гімнастики", у якому писав, що "масаж є складовою частиною всіляких видів руху, що роблять свій сприятливий вплив на людський організм". Також Линг надавав великого значення масажу в системі лікарської гімнастики. Він уважав масаж дуже ефективним засобом у боротьбі зі стомленням, підкреслював його лікувальну дію при рухових розладах, що виникають у результаті травм, а також при хірургічних захворюваннях і хворобах внутрішніх органів.

 Деякі вчені вважають, що Линг у своєму трактаті не дав чіткої класифікації й достатнього наукового обґрунтування прийомів масажу. Однак, незважаючи на це, праця Линга зіграв значну роль у тім, що масаж одержав у Європі широке поширення.

 Згодом масаж і лікувальна гімнастика починають використовуватися на всіх континентах. В XІ в. у Франції, Німеччині, Англії й інших країнах з'являються численні праці про масаж і про результати його застосування при лікуванні різних хвороб. Цьому сприяє розвиток таких наук, як біологія, анатомія, фізіологія.

 До XІ в. не було наукового обґрунтування масажу, і тільки в сімдесятих роках у Європі й у Росії з'явилися перші клінічні й експериментальні роботи з масажу.

 У них були закладені основні принципи наукового обґрунтування впливу масажу на організм людини, описувалися й приводилися в систему прийоми масажу, були розроблені рекомендації для його проведення, чітко обмовлялися всі показання й протипоказання.

 Користь фізичного виховання зізнається в більшості країн. Спорт і фізична культура стають визнаною державною необхідністю. Особливо швидко починає розвиватися спортивний масаж, що є успішним засобом для підготовки спортсменів до змагань і швидкого зняття стомлення. З'являється безліч робіт, у яких науково обґрунтовується методика й показання до застосування масажу залежно від виду спорту.

 Великий внесок у розробку методики проведення лікувального масажу внесли росіяни вчені М. Я. Мудров, А. А. Остроумов, В. А. Манассеин, С. П. Боткін, Г. А. Захар'їн, А. А. Вельяминов, В. И. Заблудовский, И. М. Саркизов- Серазини й багато хто інші.

 Ще в Індії й Китаї, Древній Греції й Римі масаж широко використовувався в системі фізичного виховання воїнів, гладіаторів і кулачних бійців. Римляне й греки виділяли такі види масажу, як попередній (виконуваний перед виходом атлета на арену), тренувальний, відбудовний (для зняття стомлення).

 Наприкінці XІ - початку XX в. у багатьох розвинених країнах Європи почалися активні заняття фізичними вправами, проводилися змагання по багатьом видам спорту. У журналі "Спорт" (1897 р.) описувалося застосування масажу велосипедистами, що беруть участь у пробігу Москва- Петербург. Спортсменам масажували ноги, руки й грудні м'язи.

 На Олімпійських іграх у Парижу (1900 р.) американці використовували масаж при підготовці спортсменів до змагань.

 И. В. Заблудовский (1906 р.) помітив, що масаж сприяє підвищенню працездатності спортсменів. Французький фізіолог Р. Коста (1906 р.) дав фізіологічне обґрунтування й методику спортивного масажу. В 1907 р. російські спортсмени (ковзанярі й велосипедисти) застосовували масаж і самомасаж ніг. В 1912 р. шведи й фіни вже мали в складі олімпійської команди штатних масажистів.

 У нас у країні спортивний масаж став широко розвиватися з 1923 р., коли курс масажу почав викладатися в Московському інституті фізкультури И. М.

 В 1928 р. у Московському інституті фізкультури була створена кафедра ЛФК, що поклало початок підготовці кадрів по ЛФК і масажі.

 Для впровадження масажу в спортивну практику багато зроблене И. В. Заблудовским, И. П. Калистовым, В. К. Крамаренко, И. М. . В останні роки науковою розробкою й впровадженням спортивного масажу займається кандидат медичних наук В. И. Дубровский. Методики масажу, розроблені їм, знайшли широке застосування не тільки в нашій країні, але й за кордоном.